Українська мова багата на дзвінкі, милозвучні слова, які відтворюють звуки довкілля. Одне з таких яскравих слів — «бриньчати». Воно передає дзвінкий, легкий, часом мелодійний звук, який може нагадувати передзвін струни, дзенькіт монет або тихе деренчання металевих предметів. Це слово має виразне емоційне забарвлення й часто використовується у художній літературі для створення яскравих звукових образів.
У цій статті ми проаналізуємо поширені помилки, синоніми та приклади використання у творах українських письменників.
Як правильно писати «бриньчати» чи «бринчати»
Правильний варіант — слово «бриньчати» за новим правописом, це дієслово означає «видавати дзвінкі, деренчливі, металеві звуки» (наприклад, про струни, дрібні металеві предмети). У слові є суфікс -ьч-, який зберігається після м’якого приголосного.
Наприклад: «Струни бриньчать у руках музиканта», «Дрібні монети бриньчали в кишені».
Форма «бринчати» — неправильна з точки зору сучасного українського правопису.
Слово «бриньчати» за новим правописом
Згідно з правилами нового правопису, перед м’якими, пом’якшеними та шиплячими приголосними м’який знак не вживають, але слово «бриньчати» є одним з виключень цього правила, є шість слів, які варто запам’ятати: тьмяний, бриньчати, няньчити, Маньчжурія, різьбяр, женьшень.
Словозміна слова «бриньчати»
Бриньчати — це дієслово, особової форми, недокононаного виду, друга дієвідміна.
| Інфінітив | бриньча́ти, бриньчать | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | бриньчі́м, бриньчі́мо | |
| 2 особа | бриньчи́, бриньчи́-но | бриньчі́ть |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | бриньча́тиму | бриньча́тимем, бриньча́тимемо |
| 2 особа | бриньча́тимеш | бриньча́тимете |
| 3 особа | бриньча́тиме | бриньча́тимуть |
| Теперішній час | ||
| 1 особа | бриньчу́ | бриньчи́м, бриньчимо́ |
| 2 особа | бриньчи́ш | бриньчите́ |
| 3 особа | бриньчи́ть | бриньча́ть |
| Минулий час | ||
| чол. р. | бриньча́в | бриньча́ли |
| жін. р. | бриньча́ла | |
| сер. р. | бриньча́ло | |
Синоніми до слова
Якими синонімами можна замінити слово «бриньчати»? Детальний перелік з поясненнями:
- Дзенькати, дзвонити, дзеленчати — коли звук схожий на дзвін чи легкий металевий передзвін.
- Брязкотіти, бряжчати, деренчати — коли звук грубіший, більш гучний або неприємний.
- Дзюркотіти — м’якіший, безперервний дзвін (часто про воду, але іноді може бути й про інші звуки).
Наприклад, «Монети бриньчали у кишені» можна замінити на «Монети дзенькали (дзвеніли) у кишені». «Струни бриньчали під пальцями» можна перетворити в «Струни дзеленчали (дзвеніли) під пальцями».
Приклади використання слова «бриньчати» в літературі
У літературі «бриньчати» найчастіше описує звук струнних інструментів, дзвін монет або ключів, звук, схожий на передзвін чи дзвінке тремтіння.
Кілька прикладів вживання слова «бриньчати» в українській літературі:
- «Кобзар сидів на призьбі й бриньчав на кобзі…» Іван Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я»
- «Коли він ішов, у нього за поясом бриньчали ключі.» Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- «Соловейко десь бриньчав у кущах так голосно, ніби дзвіночки в нього в горлі висіли.» Олесь Гончар, «Тронка»
- «Бриньчали струни, наче дзвінки весняні потічки…» Михайло Стельмах, «Велика рідня»
- «Тихо бриньчать гуслі, наче сльози котяться…» Леся Українка, «Бояриня»
Слово «бриньчати» в цих реченнях передає меланхолійний звук, брязкіт ключів чи дзвіночків.
