Присвійні прикметники на зразок «доньчин», «доньчине», «доньчина» часто викликають сумніви щодо правильного вживання та написання. У розмовному мовленні іноді можна почути варіанти на кшталт «дочкин» або «дочкина», проте в українській літературній мові діють чіткі граматичні правила. В цьому матеріалі ми розглянемо значення цих слів, правопис за сучасними нормами, особливості відмінювання, типові помилки і приклади вживання.
Значення слова «доньчин»
Слово «доньчин» є прикметником і означає належність чогось дочці. Наприклад:
- доньчин рюкзак — рюкзак, який належить доньці;
- доньчина кімната — кімната, що належить доньці;
- доньчине плаття — плаття, яке носить донька.
Ці прикметники відповідають на запитання чий? чия? чиє? чиї?
Яка частина мови?
Слова «доньчин», «доньчине», «доньчина» є присвійними прикметниками, які утворюються від іменника «донька».
Вони узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку:
- чоловічий рід: доньчин (доньчин щоденник);
- жіночий рід: доньчина (доньчина сукня);
- середній рід: доньчине (доньчине ліжко);
- множина: доньчині (доньчині речі).
Це приклади вживання присвійних прикметників, утворені від іменника «донька».
Сучасний правопис слів «доньчин», «доньчине», «доньчина»
Згідно з Українським правописом 2019 року, присвійні прикметники, утворені від іменників на -к(а), зокрема від слова «донька», пишуться разом і без змін основи.
Форма «доньчин» є нормативною і літературною. Варіанти типу «доччин» — русизм або просторіччя, яких слід уникати в офіційній або письмовій мові.
Відмінювання прикметників «доньчин», «доньчина», «доньчине»
Приклади відмінювання слова «доньчин» у формі чоловічого роду.
| Відмінок | Однина | Множина |
| Називний | доньчин зошит | доньчині зошити |
| Родовий | доньчиного зошита | доньчиних зошитів |
| Давальний | доньчиному зошиту | доньчиним зошитам |
| Знахідний | доньчин зошит | доньчині зошити |
| Орудний | доньчиним зошитом | доньчиними зошитами |
| Місцевий | на доньчиному зошиті | на доньчиних зошитах |
| Кличний | (не вживається) | (не вживається) |
У жіночому та середньому роді змінюється закінчення відповідно до граматичних правил прикметників.
Відмінювання слова «доньчина» (жіночий рід, однина)
| Відмінок | Форма | Приклад |
| Називний | доньчина | Доньчина книжка лежить на столі. |
| Родовий | доньчиної | Ми дочекались доньчиної подруги. |
| Давальний | доньчиній | Я дала це доньчиній подрузі. |
| Знахідний | доньчину | Я побачив доньчину сукню. |
| Орудний | доньчиною | Вона пишалася доньчиною роботою. |
| Місцевий | (на) доньчиній | У розмові про доньчиній школі. |
Відмінювання слова «доньчине» (середній рід, однина)
| Відмінок | Форма | Приклад |
| Називний | доньчине | Доньчине ліжко стоїть у кутку. |
| Родовий | доньчиного | Колір доньчиного пальта дуже ніжний. |
| Давальний | доньчиному | Дякую за доньчиному турботливому ставленню. |
| Знахідний | доньчине | Я прибрав доньчине робоче місце. |
| Орудний | доньчиним | Він накрився доньчиним пледом. |
| Місцевий | (на) доньчиному | Книга лежить на доньчиному столі. |
Ці прикметники узгоджуються з іменником за родом, числом і відмінком. Їхнє відмінювання відбувається за типом якісних прикметників.
Поширені помилки у вживанні та написанні
Часто можна почути або побачити неправильні форми: дочкина сукня, доччине взуття, донькина кімната. Ці форми або кальковані з російської мови (наприклад, «дочкина» — від рос. дочкина), або створені шляхом помилкового утворення. Правильні форми — доньчина сукня, доньчине взуття, доньчина кімната.
Приклади вживання
Як можна вживати слова в реченнях:
- Доньчин щоденник лежав на столі.
- Ми пішли в доньчину школу на святковий концерт.
- У доньчиному рюкзаку знайшлися зошити і книжки.
- Доньчине ліжко застелене новою ковдрою.
- Ці квіти — з доньчиної клумби.
- Мама зберегла доньчину першу іграшку.
- Я не можу знайти доньчині сережки.
- Вони розповідають про доньчин успіх у навчанні.
- Ми сиділи в доньчиній кімнаті до пізнього вечора.
- Доньчині книжки були акуратно складені на полиці.
Слова «доньчин», «доньчина», «доньчине» — правильні й нормативні форми в українській мові. Вони виражають належність і є частиною присвійних прикметників. Важливо вживати їх грамотно та уникати русизмів і хибних форм. Така увага до мови — ознака мовної культури й освіченості.
