Ace of Base — шведський квартет із Ґетеборга, чиї пісні впізнають із перших секунд. На початку 90-х їхній спокійний танцювальний поп лунав звідусіль. З радіоприймачів. З касетних магнітофонів і телевізійних чартів. Проста мелодія плюс реґі-ритм зробили шведів одними з найбільш продаваних артистів десятиліття.
Історія створення та склад гурту Ace of Base
Історія гурту почалася 1987 року в Ґетеборзі, коли Йонас Берггрен (Jonas Berggren) створив колектив із друзями. Згодом до нього приєдналися його сестри, Малин «Лінн» Берггрен (Malin «Linn» Berggren) та Єнні Берггрен (Jenny Berggren), а після зміни раннього складу — Ульф Екберг (Ulf Ekberg). Спочатку проєкт мав назву Tech Noir. Музиканти експериментували з електронним звучанням і працювали над власним матеріалом. Квартет під назвою Ace of Base сформувався на початку 1990-х років.
Поява сестер Йонаса стала важливим етапом у формуванні звучання гурту. Лінн і Єнні стали основними вокалістками. Їхні голоси — стриманий низький тембр Лінн і світліший вокал Єнні — сформували впізнаваний діалог у піснях. На початку 1990-х четвірка вже працювала як повноцінний поп-гурт.
Дорогу до великої сцени відкрив контракт із Mega Records. У 1991 році гурт записав нову версію «Wheel of Fortune» для Telegram Records, а Mega Records згодом придбала майстер-запис композиції. Це стало важливим кроком до міжнародної кар’єри. З Ґетеборга музика швидко пішла в Данію, Німеччину, а далі — по всій Європі та за океан.
Музичний стиль та формула успіху
Звучання Ace of Base важко сплутати. В основі — євроденс з м’якою подачею, без агресії рейвів. До нього додано легку поп-мелодику скандинавської школи. Третій елемент — пружна ритміка реґі-попу і помірний танцювальний темп.
Головним каталізатором світового успіху стало новаторське поєднання реґі-біту з танцювальною електронікою, помножене на шведську поп-школу. Мелодія завжди лишалася на першому плані, а ритм лише підштовхував її вперед.
Така лаконічність аранжувань помітно вирізнялася на тлі важкого техно початку 90-х. Жодних перевантажених семплів. Куплет, приспів, чистий біт. Це звучання стало впізнаваним прикладом поєднання реґі-попу й танцювальної електроніки в європейській комерційній музиці.
Головні хіти 1990-х років
Пік всесвітньої популярності гурту припав на 1993–1995 роки. Сингли квартету очолювали чарти Європи, а згодом і США. Радіостанції ставили їх у щільну ротацію. Кліпи не сходили з музичних каналів.
- «All That She Wants» (1992): проривний трек, що приніс світову славу.
- «Wheel of Fortune» (1992): один із перших синглів гурту.
- «Happy Nation» (1993): філософський танцювальний трек.
- «The Sign» (1993): американський чарт-топпер, що закріпив статус суперзірок.
- «Don’t Turn Around» (1994): успішна кавер-версія композиції Альберта Гаммонда та Даян Воррен.
- «Beautiful Life» (1995): життєствердний євроденс-гімн з альбому The Bridge.
Фірмовий прийом гурту — чергування жіночих вокальних партій на тлі рівного біту. Слухач легко запам’ятовував приспів уже після першого прослуховування. Тому ці записи швидко переходили з чартів у шкільні дискотеки, а згодом — у ностальгійні плейлисти.
Дискографія студійних альбомів
Каталог гурту будувався нерівномірно. Між релізами минали довгі паузи. Кожна наступна робота звучала трохи інакше, хоча впізнаваний мелодійний стрижень зберігався.
| Альбом | Рік випуску | Ключові композиції / особливості | Статус релізу |
|---|---|---|---|
| «Happy Nation» / «The Sign» | 1992/1993 | «All That She Wants», «Wheel of Fortune», «Happy Nation», «The Sign»; дебютний альбом і його розширене видання для американського ринку | дебютний альбом; американська версія вийшла під назвою The Sign |
| «The Bridge» | 1995 | «Beautiful Life»; матеріал, написаний усіма чотирма учасниками | другий студійний альбом |
| «Flowers» / «Cruel Summer» | 1998 | європейська та північноамериканська версії альбому з різними назвами й трек-листами | третій студійний альбом; регіональні видання |
| «Da Capo» | 2002 | повернення до класичного мелодійного звучання | четвертий студійний альбом |
| «The Golden Ratio» | 2010 | записаний зі зміненим складом вокалісток | п’ятий студійний альбом |
| «Hidden Gems» | 2015 | раніше невидані архівні треки та бі-сайди | збірка раніше невиданого матеріалу |
За обсягами продажів пізніші платівки не повторили успіху релізів середини 90-х. Проте архівні записи й бі-сайди доповнили каталог гурту. «Hidden Gems» стала збіркою раніше невиданого матеріалу, а останнім студійним альбомом Ace of Base залишається «The Golden Ratio» (2010).
Світове визнання, зміна складу та діяльність учасників
Комерційний злет Ace of Base підтвердило міжнародне визнання. Гурт номінували на премію «Ґреммі» (Grammy) у категорії «Найкращий новий виконавець» (Best New Artist). Дебютна платівка розійшлася багатомільйонними тиражами. Шведи стали одним із символів європейського попу в американських чартах.
Наприкінці 1990-х Лінн Берггрен поступово відійшла від публічності. Вона дедалі рідше з’являлася на сцені та в кліпах, а 2007 року офіційно залишила гурт. Єнні Берггрен продовжувала виступати з колективом, але наприкінці 2009 року також пішла. Пізніше Йонас Берггрен та Ульф Екберг продовжили роботу з новими вокалістками.
Після завершення активної фази оригінального складу кожен пішов своїм шляхом. Єнні Берггрен розвивала сольні проєкти й виступала з власним матеріалом. Йонас Берггрен зосередився на авторстві пісень і продюсуванні. Ульф Екберг також працював як продюсер та автор. Регулярної спільної діяльності оригінального квартету більше немає.
