Кремація. Багато хто чув це слово. Це своєрідний процес спалення тіла померлої людини у спеціальній печі, яка перетворює його на прах. Сама по собі ця процедура не є гріхом. Церква не називає її гріхом, не ставить її в список заборон та не вважає, що через кремацію людина відрізає собі шлях до воскресіння. Християнство не прив’язує спасіння до способу поховання. Проте варто розібратися в усіх нюансах.
Православ’я і кремація
Що говорить православна церква про кремацію? Православ’я традиційно виступає за тілесне поховання: землю, гріб, хрест. І це не просто “так було завжди”. За їхньою логікою:
- тіло – не “зайва оболонка”, це частина людини
- Бог створив людину з тілом, утілився в людське тіло, тіло теж має гідність;
- спалення виглядає як “знищення”, а не як “прощання”.
Тому офіційна позиція більшості православних церков звучить так:
кремувати можна, але Церква цього не підтримує і не рекомендує.
Чому церква проти кремації?
Причини не завжди релігійні. Часто – історичні й символічні.
Кремація асоціювалася з язичництвом
У давніх культурах тіло спалювали як символ переходу душі. Християни хотіли відмежуватися від цих уявлень. Бо це відмінна віра від язичництва.
Шанобливе ставлення до тіла
Для церкви тіло – не сміття, а щось, що слід поховати з честю. Тому й забороняли проводити кремацію.
Негативні асоціації XX століття
У Європі кремація була пов’язана з тоталітарними режимами, які масово спалювали тіла. Це наклало ще один шар недовіри.
Чи дозволяє церкві кремацію зараз? Так, проте священник може відмовити у відспівуванні, якщо кремація – демонстративний жест "проти віри". Ще похоронна служба проводиться до кремації, а Церква просить не зберігати урну вдома й не розвіювати прах – це вважається неповагою до померлого. Прах має бути похований у землі або встановлений у колумбарії.
Що говорять українські священники про кремацію?
Позиція загалом однакова, але в тональності є різниця. Більш традиційні священники кажуть, що краще обирати землю, бо кремація – вимушений варіант. Ще вони наголошують на тому, що не варто ламати християнський звичай. Ті, хто орієнтується на сучасні умови пояснюють, що таким чином можна зекономити місце на кладовищах. Вони вважають, що Бог воскресить людину незалежно від того, в якому вигляді її тіло. А ще важливіше, як жила людина, ніж як її поховали. Є священники, які прямо кажуть: “Церква не карає за кремацію. Молимося за всіх, хто відійшов до Бога”.
Чи можна кремувати християн?
Насправді можна. Ба більше, в багатьох країнах (США, Канада, Прибалтика, частина Європи) кремація стала буденністю навіть серед активних християн. Обмеження лише одне:
кремація не повинна бути актом протесту проти віри.
А що говорить Біблія про кремацію? Біблія прямо не забороняє кремацію, проте в ній є приклади поховання померлих, та не кремації. Деякі біблійні уривки описують спалення тіл як акт наруги над ворогами, але є й приклад, де праведні люди спалили тіла загиблих воїнів, а потім поховали їхні кістки, й цей вчинок схвалюється (1 Самуїла 31:8-13, 2 Самуїла 2:4-6). У Писанні багато разів згадуються випадки, коли вірні люди ховали своїх близьких, як-от Авраам, що доклав зусиль, щоб купити місце для поховання Сари.
Тому кремація – це не гріх. Православна церква прямо не забороняє її, проте ставиться дуже обережно. Священники наголошують на тому, що важливіший не спосіб поховання, головне – любов та пам’ять, з якими проводжають людину.
