Гімалайську сіль добувають у Пакистані, біля підніжжя Гімалаїв. Вона одразу впізнавана за ніжно-рожевим відтінком, який дають мікроелементи – залізо, магній, калій, кальцій та йод. Сьогодні її можна знайти майже на кожній кухні, у спортзалах і навіть у косметичних наборах. В цій статті ми детально розберемо в чому користь та шкода гімалайської солі.
Користь гімалайської солі
Рожева сіль робить більше, ніж просто красиво виглядає у баночці. У кулінарії вона цінується за м’який, майже солодкуватий присмак, який підкреслює смак овочів, м’яса чи навіть десертів (так, солона карамель з нею виходить цікавішою). Вона не така агресивна, як звичайна кухонна харчова сіль, тому легко контролювати баланс.
Що до здоров’я – тут історія теж цікава. У складі гімалайської солі є понад 80 мікроелементів. Залізо підтримує рівень гемоглобіну, кальцій допомагає кісткам, магній знімає напругу і дарує спокійний сон, калій бере участь у водно-сольовому балансі. Йод корисний для щитоподібної залози, особливо там, де у воді та продуктах його бракує.
Є ще кілька “бонусів”:
- сприяє кращій циркуляції крові та стабілізації тиску;
- допомагає організму позбавлятися токсинів і шлаків;
- у вигляді ванн чи скрабів очищає шкіру, робить її більш пружною;
- зменшує втому, якщо використовувати в лазні чи після тренування.
Та найголовніше – користь відчутна лише тоді, коли ви не перебільшуєте. Одна чайна ложка на день – цього більш ніж достатньо.
Шкода гімалайської солі
Попри всі приємні відтінки смаку та користь від мікроелементів, ця сіль не позбавлена ризиків. Якщо переборщити, організм реагує так само, як і на звичайну кухонну. Найперше страждає серцево-судинна система: підвищується тиск, зростає навантаження на серце та судини. У людей, схильних до гіпертонії, наслідки можуть бути відчутними вже після кількох зайвих грамів.
Інша проблема – затримка рідини. Звідси набряки, відчуття важкості, а іноді й проблеми з нирками. Якщо в організмі вже є слабке місце, надлишок солі швидко його “підсвічує”.
Можливі й алергічні реакції, хоча трапляються вони рідше. У деяких людей спостерігається подразнення слизової чи висипи після використання у косметичних процедурах. А ще є ризик порушення обміну речовин – особливо якщо сіль активно поєднується з продуктами, де вже багато натрію (ковбаси, соуси, консерви).
Тому лікарі наголошують: людям із гіпертонією, захворюваннями нирок чи серця варто бути максимально обережними. У цих випадках навіть “натуральність” гімалайської солі не робить її безпечною.
Як використовувати гімалайську сіль
Цей продукт не обмежується лише кухнею. Так, додати дрібку в суп чи салат – найочевидніший варіант. Але рожеві кристали давно вийшли за межі каструль і пательнь.
Її використовують для інгаляцій та промивань носа, коли дошкуляють застуди чи сезонна алергія. Гімалайська сіль для сауни використовується наступним чином: кристалами натирають тіло – це покращує кровообіг і знімає втому. У косметиці вона працює як скраб і як основа для ванн, після яких шкіра стає більш гладкою. У стоматології – це полоскання, які допомагають при запаленні ясен. А ще є популярні сольові лампи, що створюють м’яку атмосферу в кімнаті.
Якщо коротко, основні способи виглядають так:
- кулінарія (страва стає смачнішою, але без пересолу);
- здоров’я (інгаляції, промивання, полоскання);
- краса і догляд (ванни, скраби, розтирання);
- атмосфера (лампи, декоративні блоки).
Іноді гімалайську сіль застосовують навіть у медицині – наприклад, для приготування розчинів у гінекології. Але тут уже без лікаря експериментувати не варто.
Гімалайська сіль – не магія і не ліки, а просто цікава альтернатива звичайній кухонній. Вона може прикрасити смак страв і стати корисним доповненням у догляді за тілом. Але працює це тільки тоді, коли ви вживаєте її з розумом.
