Правильний правопис слів і словосполучень української мови часто викликає запитання, особливо коли йдеться про вирази з прийменниками. Одне з таких поширених словосполучень — «по батькові». Багато людей вагається, як правильно писати це словосполучення, тому ми підготували детальне пояснення.
Правопис «по батькові»: окремо, разом чи через дефіс
Словосполучення «по батькові» згідно з чинним Українським правописом (2019 року) пишеться тільки окремо. Це стало сталою нормою українського правопису, вираз «по батькові» є іменниковою конструкцією, утвореною за допомогою прийменника «по» та іменника «батькові» у формі місцевого відмінка. Це не складне слово, а словосполучення, тому пишемо окремо: по (прийменник) + батькові (іменник).
В цій ситуації не застосовується правило написання через дефіс (як, наприклад, у словах «по-іншому» чи «по-нашому»), бо це не прислівник.
Чим відрізняється від інших слів на «по-…»:
Слова типу «по-українськи», «по-нашому» — це прислівники способу дії (вони мають дефіс), а «по батькові» — це лише іменник із прийменником, тому: по-українськи (прислівник, дефіс), але по батькові (словосполучення, окремо).
У розділі сучасного Правопису про написання з прийменниками чітко зазначено, що словосполучення з прийменником «по» та іменником пишуться окремо: по батькові (разом не можна), тому що це іменник у місцевому відмінку з прийменником.
Приклади використання у реченнях
«По батькові» — це типове для української мови словосполучення, що часто зустрічається в художніх творах, ділових документах, навіть у народній мові.
Речення з нейтральним чи офіційним значенням
Укажіть, будь ласка, своє прізвище, ім’я та по батькові.
На бланку потрібно написати ім’я по батькові та посаду.
Його кликали тільки по батькові — так вимагав етикет.
Як вас звати по батькові?
У документах обов’язково зазначають ім’я по батькові.
Речення з художнім забарвленням
У селі всіх величали по батькові, навіть дітей.
Мати гримнула: «Та як тобі не соромно! Я ж тебе по батькові кличу, а ти що?»
Староста голосно звернувся до нього по батькові, щоб наголосити на повазі.
Я й досі пам’ятаю, як вона називала його по батькові з особливою теплотою.
По селу вже всі знали його ім’я по батькові.
Речення з розмовного мовлення
Він по-простому казав: «Звати мене Іван по батькові Степанович».
Та хто ж тепер кличе по батькові? Усі давно на ім’я переходять.
Я не запам’ятав, як його по батькові, але знаю, що добрий чоловік.
Вона завжди зверталася до нього по батькові навіть удома.
«Ну, як тебе по батькові?» — спитав дідусь із посмішкою.
Приклади зі словом «по батькові» з української літератури
Його часто можна побачити в офіційних документах, анкетах або почути в повсякденному спілкуванні., а також в літературі.
Декілька прикладів використання словосполучення «по батькові» з української літератури та публіцистики:
- «Як ваше ім’я та по батькові? — спитав волосний писар», Іван Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я».
- «І мати моя звала його по імені та по батькові, і я так само кликав його, бо в нас у селі по батькові звикли всіх величати», Олександр Довженко, «Зачарована Десна».
- «Записати прізвище, ім’я та по батькові, адреса — все як належить!», Олесь Гончар, «Собор».
- «Питають його, як ім’я та по батькові, а він мовчить, ніби не чує», Юрій Яновський, «Вершники».
- «Просимо вказати повністю прізвище, ім’я та по батькові заявника», публіцистика, офіційні документи (приклад ужитку).
У всіх прикладах словосполучення «по батькові» вживається в контексті імені та по батькові людини, офіційного або шанобливого звертання.
